Створено модель вертольота керованого активністю мозку

Американські дослідники з університету Міннесоти побудували керовану електричною активністю мозку модель вертольота. При цьому ця технологія не передбачає імплантації електродів, активність мозку реєструється за допомогою електроенцефалографії.

Розробники розповідають про те, що їм вдалося перетворити електричну активність мозку в команди, які передаються на квадрокоптер - модель вертольота з чотирма гвинтами. При цьому активність мозку реєструється за допомогою спеціальної шапочки з 64 прикладеними до шкіри голови електродами: аналогічне обладнання застосовується медиками при записі електроенцефалограми в діагностичних цілях.

Для управління вертольотом необхідне попереднє навчання: оператор спочатку вчиться направляти в потрібну сторону курсор на екрані з одним ступенем свободи (вліво / вправо), потім переходить до двовимірним задачах, потім освоює комп'ютерну модель вертольота і тільки на останньому етапі починає працювати з справжнім квадрокоптером.

Слід зазначити, що незважаючи на наявність оригінальної академічної публікації, квадрокоптер з Міннесоти далеко не перший літаючий об'єкт з управлінням за допомогою "сили думки". Так, аналогічний проект NeuroHeli є (і доведений до практичної реалізації) у китайської групи з університету в Чжецзяне. Крім того, у відкритому доступі на сайті instructables.com є інструкція по перетворенню звичайної моделі вертольота з магазину іграшок у нейрокерований за допомогою серійної системи перетворення електричної активності мозку в команди комп'ютеру.

Як китайська, так і описана в замітці американська розробка спрямовані в першу чергу не на створення принципово нових способів управління авіатехнікою (точність нейрокерування поки нижче, ніж точність, яка досягається оператором з клавіатурою), а на створення роботів, які зможуть допомогти повністю або частково паралізованим людям. Розташовані на квадрокоптері камери передають зображення оператору і за рахунок цього дозволяють частково реалізувати ефект присутності: даючи, наприклад, можливість розглянути недоступні для людини в колясці предмети.