Зір і слух борються за один «ресурс уваги» у нашому мозку, тому зосередженість на книзі, фільмі або газеті часто робить нас глухими до такого галасу, який, здавалося б, неможливо не помітити.Кожному в тій чи іншій мірі знайоме почуття зануреності в себе, коли не помічаєш і не чуєш нічого з того, що діється навколо. Цікава книга може змусити нас забути про шум і лайки у транспорті - або, в більш драматичному випадку, замислений, замріявшись або задивившись на рекламний щит водій може не чути сигналу іншої машини. Група психологів з Лондонського університетського коледжу (Велика Британія) вирішила детальніше вивчити феномен такої «глухоти неуваги».
Більше сотні добровольців пройшли серію комп'ютерних тестів, в яких їм пропонувалося розрізнити два предмети. Деякі завдання були прості: наприклад, слід було сказати, чи розрізняються запропоновані об'єкти за кольором; для інших потрібна була значніша зосередженність і концентрація уваги (наприклад, при невеликих відмінностях предметів по довжині). Кожному випробуваному на вуха надівали навушники, через які звучав якийсь текст. У якийсь момент у звучання вклинювався сторонній звук. Після цього експеримент зупинявся і в піддослідних запитували, чи не чули вони чого-небудь незвичайного. Якщо в цей час виконувалося просте завдання, більшість фіксувало несподіваний писк в навушниках, і тільки в двох випадках з десяти випробовувані нічого не помічали.
Якщо ж складність завдання підвищувалася, 80% тестованих «глухли», не помічаючи нічого незвичайного.
У статті, яка готується до друку в журналі Attention, Perception, & Psychophysics, дослідники порівнюють те, що відбувається з перевантаженням процесора. Дані, що надходять до нас ззовні, наштовхуються на обмежені можливості нашої уваги, і це стосується не тільки слуху. Всім відомий експеримент, який отримав назву «Невидима горила», коли випробовувані настільки уважно стежили за граючими в м'яч, що не помічали переодягненої в костюм горили людини, яка проходила між гравцями.
Вчені приходять до висновку: чим складніше завдання, яке виконує мозок, тим більша ймовірність чогось «не помітити» або «не почути». Слух вважається найдавнішою "системою сигналізації" : ніби сигнал тривоги, що сприймається на слух, може пробитися крізь будь-яку неуважність. Автори статті дозволяють собі не погодитися з цим твердженням. За них говорить і статистика дорожніх аварій, що трапилися через те, що водій відволікся і не помітив сигналу, світлофора або пішохода.
У людини немає окремої «зорової» або «слухової» уваги, тому дорікати комусь у неуважності можна тільки з обережністю: він не неуважний, просто його увага спрямована на щось інше.
1542
