Вчені Флоридського атлантичного університету (США) виявили за допомогою МРТ ключові аспекти музичного твору, які викликають емоційний відгук у головному мозку, і вперше продемонстрували всі нюанси в режимі реального часу.
Насамперед дослідники записали «живе» виконання етюду Фредеріка Шопена в мі-мажорі (Op. 10, No. 3), а потім синтезували цей же твір на комп'ютері. Обидві версії мали ідентичні музичні елементи - мелодію, гармонію, ритм, а також середній темп і гучність. І навіть були записані за допомогою одного і того ж інструмента.
«Автоматичний» варіант, однак, був позбавлений особливостей людського виконання - тієї виразності, яка досягається динамічною зміною темпу, гучності і варіаціями. Піаністи навмисне вдаються до цих прийомів, щоб викликати емоційну реакцію у слухача.
Експеримент проходив у три етапи. Спочатку добровольці описували свої емоції під час прослуховування обох версій за допомогою спеціальної програми, потім лягали під сканер і просто слухали, після чого знову виконували завдання на вираження емоцій.
Результати порівнювалися за двома параметрами: сприйняття «живого» і «штучного» виконання; сприйняття досвідченими (хористи та учасники аматорських ансамблів) і недосвідченими слухачами.
У результаті підтвердилося припущення про те, що кваліфікований піаніст і справді здатний викликати своєю грою непідробні емоції, тобто активацію мозкових центрів, пов'язаних з нагородою. У досвідчених слухачів активність цих нейронів була вищою. На жаль, дослідження не дозволяє констатувати: чи то вони краще відчувають музику через власний досвід, чи то прагнуть придбати музичний досвід через потяг до музики.
Цікаво, що при спостереженні в реальному часі була зафіксована активація дзеркальних нейронів, які, мабуть, грають важливу роль в розпізнаванні і імітації чужих дій. Саме ця система включається, коли людину раптом охоплює бажання повторювати за іншими. Вчені вважають, що в даному випадку дзеркальні нейрони відповідають за емоційний відгук, за співчуття, яке викликає музика у слухача.
1439
