Повертаючись до питання про міру втручання Росії в українську кризу, редактор відділу політики недільного видання Frankfurter Allgemeine Томас Гутшкер викриває Володимира Путіна у брехні.
Він нагадує, що Путін спочатку публічно заявив, що Росія не брала участі у підготовці "сил самооборони" в Криму, а через місяць, під час "прямої лінії", приголомшив: "За спиною сил самооборони Криму, звичайно, встали наші військовослужбовці", передає Цензор.НЕТ.
"Щоб політики відкрито визнавали, що протягом декількох тижнів брехали, таке трапляється не часто, - зауважує Гутшкер. - Строго кажучи, такого не буває практично ніколи, у всякому разі в наших широтах. Зрозуміло, у правових державах політики теж брешуть. Але вони ні в якому разі не можуть дозволити, щоб їх на цьому спіймали. Чи не кожен політичний скандал починається з того, що політик стверджує, що він чогось не знав або не міг знати, а закінчується пред'явленням доказів, що він був найкращим чином поінформований. І тут приходить кінець довірі до цього політика. В представницькій демократії довіра є найвищою цінністю, це найважливіший капітал політика, якому довірено державний пост або мандат. Хто втрачає довіру, тому чи доводиться відразу ж йти з займаної посади, або його виганяють на найближчих виборах", - йдеться в статті.
"Тому досвідчені політики уважно стежать за тим, щоб не перетнути тонку грань: вони хоч і не говорять всієї правди, але й брешуть нечасто. Пару років тому Жан-Клод Юнкер відступив від цього правила - і потрапив у вкрай неприємну ситуацію", - продовжує Гутшкер. Йдеться про випадок, коли колишній прем'єр-міністр Люксембургу заперечував факт наради по ситуації в Греції, яка, як з'ясувалося незабаром, насправді відбулася. "Юнкер не хотів провокувати паніку на ринках. Але ошукані журналісти поставилися до цього без будь-якого розуміння" - зокрема, у Великобританії газети навісили на Юнкера ярлик "відомого брехуна".
"Про Путіна в Росії так ніхто не говорить, притому що історія з" зеленими чоловічками "далеко не єдина брехня кремлівського начальника. З початку української кризи Путін бреше, як сивий мерин", - пише колумніст. Так, за пару днів до внесення до Держдуми законопроекту, який допускав приєднання Криму до Росії і "не міг бути сюрпризом для Путіна", Путін виключив саму можливість входження півострова до складу Росії.
"Росіяни прекрасно уживаються з тим, що у їх головнокомандувача між словом і ділом - справжня прірва. Чому?" - Задається питанням автор. У пошуках відповіді він згадує, що ще в радянську епоху "публічна брехня була в порядку речей", і Радянський Союз "пережив заклик Олександра Солженіцина" жити не по брехні "на чверть століття".
"Росіян навіть захоплюють випадки, коли людина завдяки лукавству домагається успіху. Хороший політик - це той, хто вміє брехати і домагається свого. Путін добре вміє брехати, його цьому навчили в КДБ, - йдеться в статті. - А тепер він навіть може собі дозволити час від часу виходити з ролі, відкрито визнаючи, що збрехав. Президент підморгує своєму народу, а народ підморгує у відповідь".
"Канцлер ФРН Ангела Меркель сказала Обамі, що Путін живе в іншому світі. Так і є. Світ Путіна брехня припустима, це ознака сили, переваги. Один британський колумніст недавно сформулював питання: як ми можемо вести переговори з таким паталогічним брехуном, як Путін? Це ж рішуче неможливо, адже паталогічні брехуни не в змозі відрізнити правду від брехні. Але Путін-то це відмінно вміє. Турбуватися, що він стане жертвою власної пропаганди, не доводиться. Проблема в іншому: як можна про щось домовлятися з людиною, яка явно отримує задоволення від того, що порушує домовленості?" - завершує риторичним питанням Гутшкер.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ