Сьогодні вже абсолютно очевидно як для багатьох експертів так і для не дуже досвідчених у політиці і політпрогнозах людей, що Михайло Саакашвілі готує свою країну до нової війни з Росією.За оцінками багатьох експертів, небезпека нового військового конфлікту з Грузією на сьогоднішній день все більше зростає. Саакашвілі ніяк не може заспокоїтися після поразки в серпневій війні 2008 року.
Якщо два роки тому після втрати боєздатності армії агресивність грузинського лідера щодо Росії викликала тільки подив, то тепер, дивлячись на те, як Тбілісі переозброює свою армію, ця агресивність викликає обгрунтовані побоювання. Незважаючи на спростування грузинською і американською сторонами повідомлень про продаж зброї Грузії, існує ряд ознак, що підтверджують плани Грузії оснастити свої війська новітніми видами американської зброї.
Так, міноборони Грузії планує до кінця 2011 року закупити у США військову техніку. В даний час між Тбілісі і Вашингтоном вже йдуть переговори про майбутні контрактах. У список, підготовлений міністерством оборони Грузії, входять тільки найсучасніші зразки озброєнь американського виробництва: зенітно-ракетні комплекси Patriot-3 і Stinger, наземні протитанкові ракетні системи Javelin і авіаційні протитанкові комплекси Hellfire-2.
З цією метою в січні 2011 року грузинський президент М. Саакашвілі відвідав Вашингтон. За даними газети «Комерсант», що посилається на джерело, близьке до адміністрації США, на зустрічі з президентом Бараком Обамою обговорювалося питання про закупівлю Грузією американської зброї. У свою чергу Пентагон повністю заперечує сам факт будь-яких переговорів про грузино-американську операцію по зброї. «Повідомлення в російській пресі щодо передбачуваного продажу зброї до Грузії є помилковою інформацією», - повідомила представниця міністерства оборони США.
Офіційний представник Генштабу РФ відреагував на передбачувані поставки наступним чином: «Ми глибоко шкодуємо про те, що перезавантаження російсько-американських відносин, оголошена адміністрацією Барака Обами, нічого не змінила в тій військовій підтримці, яку Вашингтон надає грузинському керівництву, розпочав у серпні 2008 року війну на Кавказі і який продовжує виношувати агресивні плани проти незалежних держав Абхазія та Південної Осетії».
На думку фахівців Центру аналізу стратегій і технологій на території України, навіть якщо б Білий дім офіційно відмовив Тбілісі у постачанні зброї, грузинська адміністрація змогла б отримати згадану в списках зброю через союзників США. З приходом до влади Саакашвілі і початку модернізації грузинської армії за стандартами НАТО постачальниками зброї до Грузії стали Англія, Франція, Туреччина, Греція, Ізраїль, Україна, Болгарія, Чехія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Литва. За словами військових експертів, через ці країни США неофіційно поставляли своє озброєння.
Згідно з даними МО РФ, в 2009-2010 роках Грузія отримала з Болгарії 12 од. гармат польової артилерії Д-20, а також 12 од. РСЗВ RM-70. У 2009 році Україна поставила Грузії 10 танків Т-72 і 3 БТР-80. У тому ж році був завершений контракт на поставку 25 БТР-70, 20 ПЗРК «Ігла», 40 од. ПЗРК «Стріла» і чергової партії ПТУР «Комбат» (кількість не відомо). Колишній гендиректор держкомпанії «Укрспецекспорт» Сергій Бондарчук також підтвердив факт постачань до Грузії ЗРК «Оса», «Бук», вертольотів Мі-8 і Мі-24. У 2009 році ЗС Туреччини передали ЗС Грузії 70 БТР Ejder, 100 бронемашин «Кобра». Ізраїль поставляв Грузії стрілецьку зброю і боєприпаси через болгарську фірму «Арсенал», 40 безпілотних літальних апаратів «Гермес-450».
США поставили Грузії ЗРК «Петріот», ПЗРК «Стінгер» і «Ігла-3», ПТРК «Джавелін» і «Хелфайр-2», а також велику кількість патронів для стрілецької зброї. Слід зазначити, що найбільші фінансові ресурси в плані надання військової допомоги Грузії у постконфліктний період США зосередили не на поставках озброєнь, а на відновленні військової інфраструктури та навчанні особового складу армії Грузії. У січні 2009 р. між двома країнами була підписана «Хартія про стратегічне партнерство», відповідно до якої США взяли на себе зобов'язання з модернізації армії Грузії і підвищення обороноздатності країни. При цьому під терміном «зміцнення обороноздатності Грузії», малося на увазі, перш за все, навчання та підготовка особового складу ЗС Грузії.
Грузія влітку 2010 року підписала з Францією меморандум про закупівлю двох вертольотів AS-332 «Супер Пума» з поставкою до 2012 року.
Експерти впевнені, що буде реалізований і американський список Саакашвілі, але не прямо, а через Туреччину.
Викликає побоювання те, що проголошена адміністрацією Обами перезавантаження відносин з Росією не змінює політики військової підтримки Вашингтоном грузинського керівництва. Це підштовхує грузинську владу на нову авантюру в регіоні.
За питомою вагою військових витрат
Грузія до початку військових дій в Південній Осетії займала друге місце в світі - 8% ВВП (більше було лише у Північній Кореї).
Вважається, що тільки завдяки щедрій військовій допомозі з-за кордону Грузія і зважилася розв'язати війну в серпні 2008 року. Чим вона закінчилася, всім добре відомо. А ось про те, які висновки зробила Грузія з тих подій, чи готова вона силовим способом повернути собі Південну Осетію і Абхазію і який її нинішній військовий потенціал, відомо значно менше.
За словами грузинських військових експертів, «військовий бюджет Грузії зараз знижений до 3% ВВП. Керівництво країни перейшло до оборонної стратегії, а повертати втрачені території воно вважатиме за краще за допомогою політичного і дипломатичного тиску на Москву»
Однак, на думку ряду незалежних політологів, що спеціалізуються на вивченні збройних конфліктів на території колишнього СРСР, військовий потенціал Грузії після війни з Росією серйозно виріс.
Якщо до вторгнення в Цхінвалі грузинські військові виходили з того, що з початком бойових дій американці надішлють їм на допомогу свій військовий контингент і воювати вони будуть у складі коаліції, як і належить за натовською стратегії, то тепер головний акцент в бойовій підготовці армії Грузії зміщений на війну з Росією своїми силами. З цією метою відразу після війни в країну було повернуто з Іраку саме боєздатне з'єднання - 1-а піхотна бригада чисельністю 1,5 тисячі осіб. Додатково в Західній Грузії розгорнута артилерійська бригада (до цього була одна така - в Горі). З'явився протитанковий батальйон. Якщо довоєнна грузинська армія налічувала 32 тисячі чоловік, то тепер у ній 37 тисяч, причому з більш високим рівнем підготовки.
З того, що Грузія попросила у США протиповітряні та протитанкові комплекси, ще не випливає, що вона готується лише до оборони, - заявляють політологи. - В рівній мірі це може свідчити і про те, що вона просто хоче в разі нової війни убезпечити свої наступальні сили від повітряних і танкових ударів російських військових.
Якщо Грузія отримає все, що хоче, то її військові можливості стануть набагато ширше, ніж зараз. Наприклад, комплекс Patriot-3 може засікати цілі на відстані 180 км. Тобто теоретично грузинська армія отримає можливість збивати всі літальні апарати в районі проведення Ігор-2014 у Сочі.
У цілому, адміністрація Барака Обами як і раніше з обережністю ставиться до питання відновлення постачань американської зброї режиму Михайла Саакашвілі. Як свідчать документи держдепу США, опубліковані нещодавно сайтом WikiLeaks, Вашингтон не відмовляється від постачань зброї до Грузії, але має намір робити це «з максимальною обережністю» через пильну увагу до цієї проблеми не тільки Росії, але і Європи.
Якщо позитивне рішення про відновлення постачань американської зброї до Грузії буде прийнято, то, в першу чергу це, торкнеться засобів ППО і протитанкової оборони. Як повідомляють американські ЗМІ, відповідні пропозиції вже підготовлені корпорацією «Баррінгтон Еллайнс Інк». Пропозиція включає постачання Грузії ЗРК «Patriot-3», ПЗРК «Stinger», а також ПТРК «Javelin» і «Hellfire-2» з необхідною кількістю боєприпасів на загальну суму більше $ 100 млн.
На думку ряду зарубіжних і російських експертів, активна діяльність військово-політичного керівництва Грузії свідчить про прагнення пана Саакашвілі взяти реванш за програну Росії в серпні 2008 року війну. При цьому у разі продовження здійснення США і ЄС політики схвалення дій з озброєння вірогідність нової дестабілізації обстановки в регіоні зросте дуже швидко
1291
