Майже половина мешканців українських міст давала хабарі представникам органів влади, медикам, освітянам та іншим службовцям у 2010 році.
Такими є дані соціологічного опитування за місцем мешкання респондентів "face-to-face", яке провела Перша рейтингова система (RATE1).
Згідно з результатами, 18.8% громадян "віддячували за допомогу" від 101 до 800 грн. Суму до 100 грн давали 15.5% українців. 7.5% людей платили за послуги від 801 до 1600 грн. 4% давали хабарі у розмірі 1601-4000 грн. Кількість українців, які платили більше 4000 грн, становить 2.2%.
42.3% людей взагалі нікому не давали хабарів. 5.2% громадян відмовились відповідати на запитання, чи віддячили вони неофіційно за допомогу. 4,4% сказали, що їм важко відповісти з цього приводу.
За словами політолога Михайла Басараба (Перша рейтингова система), такі результати опитування можуть означати, що практично кожна міська сім'я "віддячувала" у 2010-ому судді, податківцю, лікарю чи, наприклад, вчителю. Не менш вразливою,на його думку, може виявитися сума загальноукраїнського хабара.
"Ми пропонували кожному опитаному визначити сукупний розмір його минулорічних хабарів. Якщо взяти до уваги результати нашого дослідження та врахувати, що міське населення складає трохи більше 25 мільйонів осіб. За найскромнішими підрахунками українці разом заплатили у минулому році $1,5 мільярда хабарів. Думаю, реальна картина трагічніша. Можемо помножити цей показник в рази. Хтось в ході опитування не згадав всі факти дачі хабара, хтось побоявся зізнаватися у порушенні закону", - розповів експерт.
Басараб бачить проблему у тому, що хабар став повноцінним елементом нашої культури, це невід'ємний атрибут службового спілкування. Навіть правило хорошого тону.
"Подекуди, задоволення законного права людини в Україні без хабара є просто неможливим або вимагатиме титанічних зусиль і втрати часу, а може й здоров'я чи життя", - наголосив він.
Політолог вважає, що хабарництво свідчить про те, що держава невірно розподіляє блага між громадянами.
"Хабарами люди самі створюють свою, приховану і, очевидно, більш справедливу систему оплати праці один одного. Шкода у тім, що ринок неофіційної додаткової винагороди не обліковується і не оподатковується. Цей компонент є складовою величезного пласту тіньової економіки, яка постійно тягне нас вниз і не дає розвиватися", - підкреслив експерт.
Він також переконаний, що прийняття якнайкращого антикорупційного закону не зрушить ситуації з місця, допоки не буде вирішено чотири умови.
"Перша - щира політична воля вищого керівництва держави подолати корупцію. Друга - незалежність суддів, наприклад, шляхом їхнього обрання на всенародному голосуванні. Сьогоднішні судді-призначенці - це посміховисько і ганьба для усіх нас, інструмент в руках влади. Третя - у боротьбі з корупцією не повинно бути своїх і чужих злочинців, відповідати мають усі, хто порушив закон. Четверте - повинна запрацювати система реальних покарань за хабарництво. Умовне засудження чи смішні штрафи абощо, лише імітуватимуть боротьбу з корупцією", - підсумував Басараб.
Опитування проводилося з 10 по 13 грудня 2010 року у всіх обласних центрах України. Всього опитано 1013 респондентів у віці від 18 років та старші.
Статистична похибка не перевищує 3,2%.
1271
