”Уся Вінниця п’є воду з нашим гівном”

   Восьмий рік у райцентрі Летичів Хмельницької області не працює станція очищення каналізаційних стоків. 2003-го тут сталась аварія. Станцію не відремонтували, а трубу вивели у річку Південний Буг.

— І все прямим ходом летить туди, — каже 70-річна Валентина Ковальова. Нечистоти виливаються в річку за кілька десятків метрів від її городу. — Як звідти повіє вітер, то смердить так, хоть із хати тікай.

— Качають у річку і всі ноль вніманія. А воно ж не відстоюється, смердить вдень і вночі. Вода у криницях стала мутною і гидкою, пити не можна. По вулиці молоді мруть, — додає 73-річний Микола Мендограла, який живе неподалік труби. — І вся Вінниця п’є воду з нашим гівном.

У Летичеві живуть 12 тис. людей. До каналізаційної труби приєднані багатоповерхівки, приватні будинки, районна лікарня.

— Райлікарню підключили до відстійників 2006 року, — каже 42-річний Валентин Івасюк. — Я тоді працював головним інженером Летичівського комунхозу. А там і інфекційне відділення, і туберкульозне, і морг. Неочищена вода попадає в ”підшкурні води”, звідти — у криниці. Кошти на реконструкцію ніби виділялися, але десь ділися.

За 100 м від місця скиду — пляж. На березі відпочивають кілька десятків людей.

— Я тут із дитинства купаюся, — каже Ольга Мовчанюк, 20 років. — Знаю, що в річку ллють усяку гадость, але нам ніде купатися.

— Минулого року сестра скупалася, то її всю прищами скидало, — додає її 16-річна подруга Аліна Рижа.

Поряд засмагає чоловік.

— Ніхто нічого мені не казав, — розповідає Володимир Антонишин, 61 рік. — Я з Києва приїхав до мами в гості. Не знав, бо ж тут не встановлено жодних знаків. Більше не полізу.

Володимир Кутинець, 49 років, протягом 15 років обіймає посаду головного санітарного лікаря району. Він не бачить проблеми.

— Я і сам тут купаюся, — пояснює. — Очисні працюють із перенавантаженням, але забори води показують, що всі показники в нормі. Скиди з інфекційного відділення обеззаражуються. А щодо поганої води в криницях, то це вплив не очисних споруд, а дощів, які щось змивають у ”підшкурні води”. І взагалі Летичів не бере воду для пиття з річки.

Воду з Південного Бугу споживають міста Хмельник і Вінниця, що розташовані за 40 та 70 км униз за течією.

Летичівські очисні споруди зведені понад 40 років тому. Тепер ця територія не огороджена, поряд із двоповерховою будівлею під плитою лежать залишки щебеню. Позаду — викопані три ями для відстійників. Вони заросли бур’яном, тут пасуться кози. Трохи далі залишки напіврозібраної цегляної будівлі. Обабіч із труби фонтаном б’є темна рідина, рослини вигоріли, навкруги стоїть сморід.

— Очисні готові на 70 відсотків, а в Києві на реконструкцію розробляється проектно-кошторисна документація, — розповідає заступник Летичівського селищного голови Олег Ліщинський, 47 років. — Цього року на їх реконструкцію з держбюджету мають виділити 1,5 мільйона гривень. А тепер іде фільтрація природним шляхом. Звісно, це не джерельна вода, але ж у нас не працюють великі підприємства. Зараз ці забруднення мають місцевий характер. Хоча, звісно, можуть і перерости в техногенну катастрофу.