Російська "еліта" незадоволена Путіним, але боїться виступити проти нього

337
Російська

Мільярдери з оточення президента Росії Володимира Путіна незадоволені його агресивною політикою проти України і Заходу. Деякі з них наважуються "між рядків" критикувати президента, однак об'єднуватися проти нього бояться. Про це пише на сторінках Forbes Пол Родеріго Грегорі.

Російські олігархи насправді незадоволені агресивною політикою президента, оскільки це зашкодило їхньому бізнесу і коштувало вже більше 60 млрд дол., що дорівнює чверті їх станів.

Але Путін не боїться, що олігархи можуть об'єднатися проти нього, оскільки його друзі по КДБ контролюють всі силові структури. У разі непокори кожен з російських мільярдерів, яким президент дозволяв незаконно збагачуватися останні 15 років, може повторити долю Володимира Євтушенкова, який потрапив під слідство за відмову віддавати свою нафтову компанію.

"Таким чином, 21 олігарх на ділі залишаються безпорадними, тому що диктатор може відібрати їх стан в будь-який момент", - пише оглядач, порівнюючи ситуацію з часами Сталіна.

Радянський диктатор кидав своїх друзів за грати, як тільки хтось з них виступав проти його лінії. Путін же "тримає в заручниках" власність свого оточення.

Один з колишніх російських олігархів Сергій Пугачов заявляв, що в Росії більше не існує кордонів між приватною і державною власністю. Всі підконтрольні особисто президенту Путіну, а олігархи насправді є лише його "феодалами".

Оглядач нагадує про термін "селектората", який означає групу людей в суспільстві, які насправді вибирають владу, вплинути на які намагаються політики. При цьому "селекторат" може бути широким (мільйони громадян в демократичних країнах) або вузьким (політична еліта правлячої партії, яка призначає президента і голови уряду).

У Володимира Путіна, на думку оглядача, теж є свій "селекторат", який нібито в Росії широкий. Але на ділі, Путіна до влади привела вузька група олігархів та силовиків з оточення Бориса Єльцина, яка 15 років тому обрала нового президента Росії за закритими дверима, як це було за часів СРСР.

При цьому, на відміну від радянської еліти, нинішня російська не обов'язково повинна сліпо слідувати за курсом "вождя". Приміром, колишній міністр фінансів РФ Олексій Кудрін сміливо критикував економічну політику Москви в Давосі.

Однак, економічна критика - це одна справа. На думку оглядача, гідні особливої уваги випадки, коли хтось із "селекторату" Путіна починає критикувати його зовнішню і внутрішню політику. Автор звертає увагу на нещодавні висловлювання Євгена Примакова під час одного з його виступів у Москві.

Примаков працював в державному апараті СРСР за часів Михайла Горбачова, був головою спецслужб Росії при Єльцині, з 1998 по 1999 рік очолював російський уряд. "Між рядками" він висловився критично щодо поведінки Путіна, при цьому уникаючи прямих звинувачень на адресу президента.

Зокрема, говорячи про необхідність проведення децентралізації в РФ, Примаков нагадав про обіцянки президента позбутися економічної залежності від продажу газу та нафти.

Він також заявив про необхідність дати місцевій владі можливість приймати автономні рішення і складати свій власний бюджет, тим самим кинувши виклик владній вертикалі Путіна.

Примаков заявив, що Росія повинна відмовитися від політики самоізоляції, яку проводить Путін останній рік.

Він назвав плани побудувати міст до Криму популістським рішенням на папері, "для телебачення", яке на ділі не можна втілити. А Донбас у складі України відповідає інтересам Росії, тому Москві не варто підтримувати проросійських терористів. При цьому, за його словами, Москва повинна бути відкритою для співпраці з НАТО в боротьбі проти тероризму та наркоторгівлі. А репресувати опозицію немає сенсу, оскільки вона не популярна і не представляє загрози для режиму.

Оглядач зауважує, що Путін ніяк не відреагував на таку критику його політики.


Догори